Apple — український блоґ

«Не ставте ніяких особистих питань», — попереджує мене співробітник відділу маркетингу Apple Inc. — «Питайте про дизайн, але тримайтеся подалі від питань, що стосуються його особистого життя».

«Мені можна дізнатися його вік?» Пауза, трошки погрожуюча. «Мені здається, це вже особисте життя».
Вони перегинають палку. Такі вказівки зазвичай дають перед аудієнцією з Папою Римським або Чері Блер (дружина екс-прем’єра ВБ Тоні Блера), а не короткою розмовою з дизайнером комп’ютерної компанії.

Проте Айв — не звичайний дизайнер, а Apple — не звичайна компанія. Цей виходець із Ессекса причетний до створення не одного культового ґаджета останнього десятиліття.

В 1998 році він як голова відділу дизайну Apple в Сан-Франциско здійснив справжню революцію в області комп’ютерного дизайну, тим самим повернувши вітер фортуни в паруса своєї компанії — в оригінальному iMac‘і комп’ютер переїхав з сірої коробки в стильний кольоровий напівпрозорий корпус.

Пізніше слідують не менш розумні рішення — iMac, що виглядає як настільна лампа (його жартівливо називали «лампочкою Джобса»), а згодом трансформується в пласку ТВ-панель.

В той же час до нас прийшов iPod. На межі тисячоліть Айв і його команда дизайнерів зрозуміли, що можуть вмістити жорсткий диск в коробочку, розміри якої не перевищуватимуть розміри колоди карт, і використовувати його для зберігання тисяч пісень. Вперше користувач міг помістити всю свою музикальну колекцію в кишені власної куртки.

Але успіх iPod‘а полягає не тільки в розумній електроніці, всі погоджуться з тим, що плеєр стильно виглядає і просто неймовірно простий в користуванні. Багато-хто намагався його скопіювати, але ніхто не зміг його перевершити. На даний момент більше 30 мільйонів iPod‘iв знайшли своїх щасливих власників. Скільки ще їх буде?

Опісля всіх застережень-попереджень, відчуваєш невеличкий шок, побачивши Айва наживо. Це гарно укомплектований, привабливий і розслаблений чоловік у свої «за 30 років» (насправді йому — 38 років, але не кажіть цього працівникам відділу PR компанії Apple), одягнутий просто, але зі смаком.
Його голос тихий і привалбливий, відчувається легкий присмак Естуарського діалекту (область у ВБ).

З самого початку Джонатан розвінчав міф про власну вирішальну роль у створенні iPod‘a i iMac‘a, заявивши, що тут основна заслуга — команд інженерів програмного забезпечення, електроніки і виробництва.
«Наші задачі прості — створити краще, ніж це можливо. Ми також віримо, що можемо вирішити наші проблеми і робити продукцію все кращою. Це проста ідея для сприйняття, але надзвичайно складна для досягнення».

Айв виріс в містечку Чінґфорд, графство Ессекс в сім’ї шкільного вчителя. Дизайнерської справи навчався в Політехнічному Університеті Ньюкаслу і вже в 1989 році став консультантом компанії Tangerine, займаючись всім, починаючи від сантехніки і закінчучи двигунами. В 1992 році його помітили в Купертіно і він перебрався в Каліфорнію.

Джонатан ревно слідкує за тим, щоб його приватне життя дійсно залишалося приватним, тому деталей його способу життя дуже мало. Мешкає він в невеличкому будинку в містечку Твін Пікс разом з дружиною Хізер (Heather) — письменницею і істориком, з якою познайомився ще на Туманному Альбіоні.

Він любить музику, тому часто «туснячить» в колі музикантів, а єдиним проявом розкоші, який він собі дозволив — його Астон Мартін.

Ця «законспірованість» надає певного шарму Айву, який є надвзичайно популярним серед мільйонів фанатів Apple. Така велика кількість прихильників як Айва, так і Apple в цілому зумовлена їх філософією — і комп’ютери, і плеєри повинні бути максимально простими в користуванні та стильними ззовні. Купертіно не продукує відеомагнітофони, але будьте певні — захотіли б вони цим зайнятися, вони були би простими, стильними і напевно… молочного кольору.
Не можливо не зауважити, що дизайн Айва та його команди має свої характерні риси, а саме любов до білого пластику і несприйняття будь-якої метушні. На виробі Айва вам буде надзвичайно важко знайти видимий гвинт чи допоміжну кнопку. Пульт дистанційного управління Frontrow, що поставляєтьсяз новими Маками здатен виконувати ряд функцій тільки завдяки одній великій кнопці. Пульти конкурентів мають щонайменше 40 кнопок з невідомим призначенням.

Джонатан, що черпає натхення з оточуючих його речей, вважає, що дизайн і простота користування приладом не менш важливі, ніж його функціональність.

Поставте Айва напроти iMac’a і вас вразить його ентузіазм: «Погляньте. Коли ви переводите його в сплячий режим, спереду з’являється невеличкий білий вогник. Але ви бачите його тільки тоді, коли він увімкнений. Якщо він вимкнений, то відповідно немає і причин бачити його».

Одним пальцем він нахиляє комп’ютер на підставці: «Було надзвичайно непросто знайти подібне рішення». Команда потратила місяці на розробку з’єднуючого шарніра основного блоку і бази, який би дозволяв зручно регулювати положення монітора. Навіть матеріал для металевої бази був вибраний спеціяльно, щоб вона не ковзала при зміні положення екрану — ця деталь також виявилася принциповою, бо Айв в своїх рішеннях не сприймає банальну ґуму.

Боїтеся загубити пульт дистанційного управління? Рішення Айва елегантне у своїй простоті — на боковій панелі iMac‘a знаходиться невеличкий магніт, на який можна просто «повісити» пульт, поки ви з ним не працюєте. Вас дратують серебристі стікери на задніх панелях? Серійні номери виграювані безпосередньо на корпусі.

На думку Айва, кінцевою метою є створення ґаджетів, які можна використовувати без вивченя інструкцій. Ось істина. Але чому так багато сучасних приладів мають такий несуразний дизайн? Чому іноді так складно буває включити відеомагнітофон чи виставити потрібний час на годиннику мікрохвильовки?

«Сумно розуміти, що ми оточені продуктами, що демонструють відсутність будь-якої турботи про користувача. Саме такі витвори дають нам зрозуміти — що важливо для виробників і які їхні пріорітети».

Можливо, він не належить до знатної родини, але Айва не можна назвати маловідомим героєм британського дизайну. За останні кілька років він завоював чимало нагород, починаючи від медалі Королівської Академії інженерної справи, закінчуючи званням Дизайнера року від Лондонського Музею Дизайну.